Око за око (фрагмент)
by Лонд, Лара— Тоді заходьте. Сідайте, розказуйте, із чим прийшли. Тільки… ви, напевно, знаєте про те, що у нас трапилося, так що зрозумійте мій стан…
– Дякую. — Молодий чоловік пройшов до кімнати, поставив дипломат і опустився на стілець. — Я саме з цього питання. Мене звуть Аркадій Вольський; я займатимусь розслідуванням вашої справи і дуже сподіваюся на вашу допомогу.
Директор спантеличено глянув на нього.
— Але до нас уже приїжджала міліція… І, м’яко кажучи, не виявила особливого ентузіазму…
— Я не маю відношення до міліції, — усміхнувся відвідувач. — Я приватний детектив і представляю інтереси приватної особи.
Директорові знадобилося кілька секунд, щоб осмислити почуте.
— Хіба… маємо приватні детективи? — розгублено спитав він.
Молодий чоловік знову посміхнувся.
— У нас тепер є все… Окрім загальної людської культури, зрозуміло.
— Не можу з цим не погодитись, — розгублено кивнув директор, усе ще намагаючись щось збагнути. — Особливо після того, що у нас тут сталося… То ви кажете, що збираєтеся проводити розслідування?
— Так, якщо ви дозволите і допоможете мені. Адже, наскільки я можу судити, зоопарк у цьому зацікавлений? Міліція, як ви самі сказали, не виявила особливої запопадливості; злочинців швидше за все не знайдуть, і їм нічого не буде… Моє незалежне розслідування може стати єдиною можливістю відновити справедливість. Ви згодні?
— Це було б чудово… але… — директор зам’явся. — Адже ваші послуги коштують гроші… а ми самі розумієте…
Загадковий відвідувач зробив невизначений жест рукою.
— Про це не турбуйтеся, мої послуги вже оплачені.
Щоб прийти до тями цього разу, директору зоопарку знадобилося близько хвилини.