Мартин Гак

X

Крутяться тай крутяться поперед двору гайдамаки, а до воріт не приступають. Вже й вечоріє. Вже наші серед двора заходились і вечерю варити. Підохотившись горілкою, пісень усяких співають, і про Хмельницького забувшись ріжуть. А гайдамаки собі в гаю вигукують. Прислухаємось, аж одна пісня, що в нас, що в їх:

„Перебийніс вивів до бою
Сімсот юнаків з собою,
Рубає мечем голови з плечей,
А решту топить водою.

Ой пийте, пишні панове,
З калюжі пійло готове,
Що вимишляли на меди-вина
Дуди¹, очкове², волове!”

Звонтпили тоді пани, поховались у будинок; позамикали двері дубові; сидять з рушницями коло вікон. А наші байдуже — співають. Горілкою добре впивались, а піснями ще більш. Тим часом ніхто не мислив про зраду, хоч і кричав рандар вай-вай, слухаючи співів. Сонце зайшло. Місяць підбивсь угору. Декотрі лежали вже покотом, а пісні не втихали.