Та й по тому (фрагмент)

Але виявилося, що він помилився: щось особливе таки було в цій випадково зустрінутій дівчині, про яку він не переставав тепер думати. Чому вона на нього не клюнула? Може, вона заміжня? Ну і що, хто зараз звертає на це увагу? Багато хто не проти розважитися на стороні. Скільки разів із ним бралися загравати заміжні дівки, навіть дружини приятелів!.. Чи він їй просто не сподобався? Та ну чому це він може раптом так відразу не сподобатися! Нічого в ньому неприємного, навіть навпаки. Красивий спортивний хлопець, одягнений добре, поводився ввічливо, не нахабно і ненав’язливо.

Женька знову і знову прокручував у пам’яті всю розмову. Ні, він не сказав нічого зайвого, грубого або надто відвертого. Все було розіграно як за нотами — випадкова зустріч, ніяких там натяків і чіплянь. Чим він міг її відштовхнути? Адже вона з самого початку не хотіла знайомства. Чому?

Відповідь напрошувалась одна: у неї хтось є, і цей «хтось» її повністю влаштовує — настільки, що жодні інші хлопці їй просто не потрібні, хоч як це неймовірно. Женька не вірив, що таке буває. У кіно, у книжках – так; але ж насправді жодне дівчисько, маючи навіть класного кавалера, не відмовиться пофліртувати з кимось іншим! Сашко он навіть розлучився через це зі своєю Лілею. «Знаю, — розповідав, — що, крім мене, у неї немає нікого; але тільки зайде хтось із хлопців, або в компанію потрапимо — починається: очима блищить, посмішки розточує… Це при мені! А якщо без мене, можеш собі уявити…»

Женька заздрив Наталю хлопцю. Та якщо знайти таку дівчину, якщо знати, що вона тобі така вірна — адже її й справді на руках носитимеш, як не сміявся він завжди над цим безглуздим виразом. І цей хлопець її, напевно, і носить, та ще й як, раз вона на інших навіть і дивитися не хоче.

Наташа зателефонувала через день — не тому, що їй нетерпілося, а щоб якнайшвидше виконати обіцянку, як правильно вгадав Женька.

— Доброго вечора, можна Євгенія?

Женька відразу впізнав її голос, але виду не подав.

– Так, я слухаю.

— Здрастуйте, це Наташа. Я обіцяла зателефонувати щодо репетитора, пам’ятаєте?

– Наташа! Пам’ятаю, звісно! Дякую, що подзвонили. Ну як, вдалося щось дізнатися?

— Так, я знайшла телефон цієї викладачки. Як я й казала, вона перестала проводити заняття… Але сказала, що одну людину, можливо, й візьме, якщо має хороший базовий рівень. Тож спробуйте зателефонувати. Ось її номер…

Женька про всяк випадок записав телефон — хто його знає, може, доведеться зателефонувати цій бабці, для правдоподібності.