Крок уперед (фрагмент)
by Лонд, Лара— Та ні, ти не розумієш. — Кадишев присунувся ще ближче і довірливо понизив голос: — Адже тут особливий випадок, і людина потрібна особлива, яка знає, щоб мужик цей її не розкусив. Крім тебе нікому не впоратися. Мої хлопці що? Спостереження влаштувати, обшук там чи засідку — це будь ласка; а ось щоб злочинцем прикинутися, у довіру увійти — тут уже вищий пілотаж, такого вони не зможуть. Погорять миттєво. Ти ж сам скільки разів казав, що у бунтівників цих ціла своя філософія!
— Це так, — стримано кивнув Ігор. — Гаразд, так і бути: я виберу час і підготую твою людину. А сам у камеру не полезу — вибач.
— Нема коли готувати! – Переконував Кадишев. — Та й не натягнеш ти його так добре, як сам знаєш усі ці справи! А я нутром чую: цей мужик знає, де ховаються інші. Якщо ми це з’ясуємо та накриємо їхнє осине гніздо, нам за це дещо світить… Січеш? Слухай мене: адже ти ніби погонички збирався вдягнути? Ось тобі найзручніший випадок. Якщо вийде, зробиш крок далеко…
Ігор замислився. Мабуть, ідейка не має сенсу. Ризика зовсім ніякого: навіть якщо злочинець йому не повірить, навіть якщо раптом запідозрить у ньому агента, нічого боятися — він йому нічого не зробить. На відміну від карних злочинців, ці злочинці ніколи ні на кого не нападають і не прагнуть фізично розправитися зі своїми ворогами. Кадишеву, зрозуміло, цього повідомляти не треба: нехай думає, що Ігор Садков наражається на серйозну небезпеку, і нехай так і доповість начальству.
— Що ж… — неохоче промовив Ігор. — Спробувати можна…
– От і чудово! – Зрадів Кадишев. — Отже, так: вирушай зараз додому (з начальством я все залагоджу) і добре подумай, розроби собі легенду та манеру поведінки: хто ти такий, чим займався, де і як тебе взяли і так далі. Завтра приходь раніше, ми з тобою всю справу як слід відшліфуємо. Я викликаю гримера; він тобі намалює такі синці, що навіть лікар не відрізнить від справжніх.
— Навіщо?
– Як навіщо? Чи ти хочеш, щоби все було натурально? Можу влаштувати, тільки одразу попереджаю: мої хлопці б’ють боляче!
Кадишев засміявся, задоволений своїм солдафонським гумором. Ігор мляво посміхнувся.
— Гаразд, Кадишеве, вважай, що переконав. Тільки врахуй, адже я за просто так голову підставляти не стану.
– Про що мова! Я сьогодні ж напишу докладний рапорт і поговорю з кимось, зверну увагу…
— Зверніть увагу й на те, що при всьому моєму старанні може нічого не вийти. Злочинці теж не дурні.
— Та що ж я не розумію, чи що? Моя ідея, твоя робота. Не вийде – значить, так тому і бути, а тобі все одно дякую. Чай, не перший рік служимо!
Надіємося, що вам сподобався цей уривок! Щоб знати, чим все це закінчиться, будь ласка, купіть цю книжку!