Іспит життя (фрагмент)

Але найбільше вражало мене ставлення Віктора до батьків. Ніколи ще не бачила я, щоб дорослий чоловік так ніжно любив батька і матір — і не соромився цього свого кохання, не ховав його за напускною недбалістю. Раз у раз ми бачили у вікно, як наші сусіди мирно сидять утрьох на терасі. Вони пили чай і довго розмовляли. “Про що можна розмовляти з батьками?!” — дивувалася я. Часто Віктор щось читав уголос, а дідки сиділи й уважно слухали. Я не могла цього зрозуміти.

Градових любили та поважали; багато наслухалися ми в селі різних пліток, але про цю родину ніколи не чули ні від кого поганого слова — незважаючи на те, що Градови, як з’ясувалося, були колишні москвичі, а в селах зазвичай міських не люблять — тим більше москвичів.

Випадково почута від когось фраза, що Градови кілька років тому переїхали сюди з Москви, пробудила в мені цікавість. Мені захотілося дізнатися історію цієї сім’ї — що виявилося дуже неважко: варто було тільки обмовитися про Градових у розмові з однією з місцевих стареньких, і вона виклала мені все.

– Градові! Чудові, чудові люди. Завжди всім з добром, завжди допоможуть. Але ж пережили скільки? Ви не знаєте? Адже у них старший син загинув у в’язниці та й Віктор теж сидів.

– За що?! – обомліла я.

— Відомо, за що — за віру. За що ще садити таких людей?

Я здивувалася ще більше:

– Як за віру? Що це означає за віру? Хіба вони є віруючими?

Бабуся здивовано на мене подивилася:

— Хіба ви не бачите?

Так я несподівано дізналася про секрет особливості Градових; виявляється, такими несхожими на інших їх робила віра, яку їм довелося сильно постраждати. Я була заінтригована: що таке зробили Віктор і цей його померлий у в’язниці брат? Чому вони на це пішли? Скільки часу провели у в’язниці? І головне — невже дві молоді освічені люди дійсно могли так сильно вірити?! Я вважала віру долею безграмотних старих, ну і ще священиків, причому останні завжди були для мене загадкою: що переконує їх у існуванні Бога? Чи вірять вони самі в те, чого навчають?

Але в мене не було часу шукати відповіді на ці запитання. Літо закінчувалося, а до іспиту я так і не була готова. Не раз і не два вилітали у вікно ідіотські книжки, сповнені непотрібної інформації та не здатні допомогти мені вирішити професорське завдання. І звідки тільки взявся цей професор, який надумав питати не за підручником?!