Ангел-охоронець (фрагмент)
by Лонд, Лара— А тоді чому тебе видно? — спитала вона, вирішивши, що з власним ангелом можна й на «ти».
— Тому що я набув людського вигляду. Щоб тобі допомогти.
Танюшка подумала ще трохи і зазирнула йому за спину:
— А де ж твої крила?
— Вони мені зараз не потрібні. Я маю виглядати, як людина, щоб не лякати інших людей.
— А от я б, навпаки, лякала! — палко заявила Танюшка. — Щоб вони побачили та повірили! А то вони ні в Бога, ні в ангелів … Уявляєш? Навіть моя мама, і то не вірить!
Ангел зітхнув — совсім як людина.
– Я знаю. Тільки все це дуже складно, і прогулянка з крилами навіть через все місто справі не допоможе. А тепер збирайся: бабуся чекає та хвилюється.
— Вона знає, що ти приведеш мене? Вона тебе теж бачила?
– Так; я прийшов спочатку до неї, щоб заспокоїти. Вона зараз у лікарні. Ми з тобою підемо одразу туди.
Він допоміг Танюшці надягти пальто і взяв її за руку.
— А ти сказав бабусі, що ти ангел? – Розпитувала Танюшка. – Вона повірила?
— Ні, це було б занадто: вона ще дуже слабка після припадка. Я сказав, що я ваш сусід зверху.
Танюшка залилася сміхом – вигадка їй дуже сподобалася:
– Сусід зверху! Сусід зверху!
— З самого верху, — усміхнувся ангел.
— А як тебе звати? Гавриїл?
— Ну, одразу й Гавриїл… Гавриїл, між іншим, архангел, і доглядати маленьких дівчаток — навіть таких симпатичних — не його діло. А мене звуть Матвій.
Надіємося, що вам сподобався цей уривок! Щоб знати, чим все це закінчиться, будь ласка, купіть цю книжку!