1. Ахав в Їзреєлі

На наступний день Навот прийшов до царя Ахава. На здивування Газаїла він виглядав спокійним. Газаїл, подумки жалів Навота. Він був впевнений, що Навот зламався і Ахав приєднає його виноградник до своєї ділянки.

Цар Ахав сидів на столом і по-приятельськи дивився на Навота. Він обіперся на правий підлокітник свого стільця і був готовий приступити до розмови.

– Проходь Навоте. — Запрошував його Ахав. — Заходь сусіде, я радий тебе бачити.

Навот підійшов ближче і зупинився. Він очікував, коли цар почне розповідати те за чим його викликали.

– Сусіде! Я перейду одразу до справи, тому що в мене мало часу. Добре?! — Ахав уважно подивився в очі Навота, щоб зрозуміти чи розуміє Навот, що цар, сам розповість йому усе, що його стосується. Йому залишиться, лише погодитись з усім, що скаже цар.

– Так ось, твоя земельна ділянка межує з моїм палацом. Ця земля потрібна мені для яринного городу. Я хочу, щоб ти віддав її мені. Більше того, я готовий подарувати тобі інший виноградник, ліпший за цей. Або якщо ти хочеш, то я відшкодую вартість твого виноградника. – Ахав чекав відповіді від Навота.

Газаїл, зверхнім поглядом дивився на Навота, неначе промовляв йому — Дивись, який цар великодушний. Він пропонує тобі інший виноградник. Погоджуйся і не затримуй царя. Навот помітив цей лицемірний погляд Газаїла.

Навот стояв перед царем та Газаїлом. Один з них, не підозрював про те, що Навота, мало не вбила звістка заради якої його викликали. Його переконали, що землю збирається відняти цар. Просто так відняти. Ніхто із оточення, навіть не спромігся пояснити Навоту, на що він має право, у випадку відібрання виноградника. Бо, насправді всі чиновники боялися царя і чекали від нього будь-яких несподіванок.

Газаїл був у їх числі. Хоча він і був дуже розумним, досвідченим і мужнім чоловіком, але він не міг передбачити поведінку Ахава. Якщо Ахав каже, що йому, щось потрібно, то можна допустити, що він отримає це будь-якими доступними способами. Із царем потрібно вести себе вкрай обережно. Краще сто разів перестрахуватись і кілька разів перестерегти себе, ніж дозволити собі якісь вольності. Він, як чиновник, сам повинен бути стриманим, а тим більше не допускати, щоб хтось із його підлеглих хоча б допустив, у своїй уяві, що має на щось право. Всіх потрібно тримати в єжових рукавицях. Тільки так ситуація буде під контролем.

Цей нещасний Навот попав під колеса державної машини — думав про себе Газаїл — Любий не пручайся. Дякуй, що по відношенні до тебе проявили милість і запропонували компенсацію за твій виноградник. Чесно кажучи я не думав, що цар може запропонувати йому, щось в обмін. Та цей ізраїльтянин повинен ноги цілувати царю.