Книга (фрагмент)

— Чи можу я поцікавитися, як далеко знаходиться людина, з якою ви зараз розмовляли?

— Недалеко в цьому ж місті.

Він здивований:

— А чи можна перемовлятися і з іншими містами?!

— І навіть із іншими країнами, графе. Навіть з іншими країнами.

Я розгублено відповідаю йому, намагаючись зібратися з думками та згадати, на чому ми зупинилися. Кальвістан користується цим і продовжує розпитувати про телефон:

— А коли винайде такий апарат у нашому світі?

– Не знаю. Сподіваюся, що не скоро.

– Чому?! Це ж, мабуть, дуже зручно! Тільки подумати: можна миттєво зв’язатися з тими, кого любиш, почути їхній голос…

Мені доводиться розвіяти його захоплення.

– Все не так просто, графе. Ваш світ аналогічний нашому, хоч і здається здавалося б зовсім іншим — отже, і розвивається він за тими самими законами. І ось що я вам скажу: ця мила машинка стала у нас однією з перших ластівок небаченого технічного прогресу; світ сильно змінився, і жити в ньому стало зручніше, так, але й набагато страшніше.

— …Чому?

— Причин тому багато, і я не візьмуся назвати все… Та й не хочеться зараз про це говорити.

Я бачу, що толку не буде, і вирішую його відпустити.

— Ідіть, граф. Продовжуйте своє плавання. Бажаю вам попутного вітру.

Кальвістан розкланяється та йде. Здається, я маю лише один спосіб затримати його в Алігоні: влаштувати йому поєдинок і поранення. Робити це мені дуже не хочеться; мені шкода молодого графа, на який і без того чекає чимало небезпек.

Я вирушаю на кухню і наливаю собі ще чаю, щосили намагаючись придумати щось інше. Раптом мені приходить ідея: якщо Шенк напише Кальвістану листа, де розповість, що живий-здоровий і подорож проходить нормально, граф зрозуміє, що перший лист був фальшивкою. Після відплиття графа вся його кореспонденція пересилається до Алігона, куди він має прибути днями; якщо Кальвістан знайде там листа Шенка, він зупиниться.

Якщо знайде лист Шенка… Тільки ось чи змусиш Шенка написати цей лист?

Я кличу безтурботного бродягу- шукача скарбів. Він з’являється, засмаглий і білозубий, незмінно веселий, з кинджалом на поясі, з дорожньою сумкою через плече, і зупиняється в дверях, хвацько заломивши капелюх.

— Здрастуйте, Шенко.

Надіємося, що вам сподобався цей уривок! Щоб знати, чим все це закінчиться, будь ласка, купіть цю книжку!