Іспит життя (фрагмент)
by Лонд, Лара– Я не зрозуміла питання, – збрехала я, все ще на щось сподіваючись.
— На мою думку, питання було досить зрозуміле, — знизав плечима професор. — Ну, добре, я спитаю по-іншому: у що вірять християни?
– Християни вірять у Бога – Христа…
– І тільки?
— Ні… ще у святих, — пробурмотіла я, відчуваючи, що світ навколо мене руйнується.
— Святі — це не Бог, — сказав професор. — До того ж не всі гілки християнства поклоняються святим. Та я і не прошу вас вдаватися до таких тонкощів. Я питаю про основи. Ось ви сказали, що Христос прийшов на землю, щоб врятувати людство. Від чого? Яким чином?
Звідки мені було знати?!
— Ну… Щоб спокутувати… Він був розіп’ятий на хресті…
– Так, так, – підтримав професор. – І?
Що “і”?! Я починала злитися. Я не вчилася у семінарії!
А професор усе не відставав:
— Ви кажете майже правильно, тільки неточно. Правильно, за вченням християн Христос був розіп’ятий на хресті, щоб спокутувати людство. Ось і поясніть мені, яким чином чиясь смерть може спокутувати когось іншого?
Пояснити я цього не могла і іспит провалила. Цей абсолютно несподіваний провал і майбутня восени перездача страшенно мене засмутили; мені не хотілося нічого робити, не хотілося нікого бачити, і тому я охоче погодилася замкнутись на пару місяців десь у глушині.
Через когось із знайомих батько досить швидко знайшов підходящий будиночок за п’ятсот кілометрів від Москви, і ми незабаром туди переїхали. Місце виявилося прекрасним — маленьке село, оточене лісом з одного боку та заливними луками з іншого, поряд річка, а десь у лісі, як нам сказали місцеві, були джерела та озеро.
Наш будиночок, що стояв біля самої річки, одразу нам сподобався: маленький, затишний і акуратний, з усіма необхідними сільськими умовами — велика піч, на подвір’ї колодязь, за ним сад. Місцеві жителі, хоч як це дивно, зустріли нас добре, особливо найближчі сусіди з дому навпроти. Це було літнє подружжя, дуже добре й усміхнене, що ставилося одне до одного напрочуд дбайливо — це кинулося нам у вічі першого ж дня, коли вони зайшли познайомитися. Бабуся принесла козуб малини, а її чоловік тримав у руках тарілку з великим шматком медового пирога. Мама, що відчинила їм двері, навіть трохи відступила назад — ми ніяк не очікували такого візиту. Дідки представилися — Олександр Петрович та Ксенія Іванівна — і вручили нам свої подарунки.