6. Осія прислухається до голосу Бога

На дворі була дощова погода. Настрій Осії відповідав цій погоді. Він був, як та земля, яка нічим не була зайнята, окрім того, що вбирала дощову воду. У нього була можливість відпочити та зосередитись на своїх думках. Він повинен був подумати про Гомер. Пройшло, вже три місяці з дня їх знайомства і Осія повинен був вирішити чи підходить Гомер на роль його дружини.

Так, вона не була цнотливою дівчиною. До того ж, по єврейським законам, жінка, яка втратила цноту до одруження наражалась на серйозну небезпеку. Якщо після шлюбної ночі з’ясовується, що дружина втратила цноту до одруження, чоловік може звинуватити її у злочині проти суспільства. Саме, проти суспільства. Оскільки цей злочин посягає не тільки на інтереси чоловіка, а і на інтереси всього суспільства. Покаранням для жінки буде те, що вся громада поб’є її камінням біля дверей батьківського будинку.

«Зараз нікому і в голову не прийде чинити суд над такою жінкою» – подумав про себе Осія. Через те, що в Ізраїлі забули закон Бога, а судочинство над блудом перестали робити, чи не кожна дівчина допускала позашлюбні статеві відносини. Осія розумів, що суспільство не зацікавлене чинити суд над Гомерю. Саме суспільство створює умови для розпусти.

Але в єврейському законі був ще один цікавий момент. Заборона одружуватись із блудливою жінкою існувала, тільки для священників. В книзі Левіт було сказано, що священик не мав права одружуватись на жінці блудливій, збезчещеній чи вигнаній чоловіком своїм. Осія не був священиком, а тому на нього це правило не розповсюджувалось. Крім того Гомер була єврейкою і не відносилась до нащадків ханаанських народів. Це теж давало можливість Осії одружитись із нею. 

 Отож Осія продовжував думати про Гомер. Він був дуже зосереджений у своїх думках. Йому здалось, що його думки не дарма крутяться навколо неї. Гомер стала частиною його життя і Господь нічого не робить в його житті випадково. В цей момент йому здалося, що він почув голос. Цей голос, наполегливо казав йому: «Іди, візьми собі жінку блудливу, і вона породить дітей блуду, бо сильно блудодіє цей Край, відступивши від Господа.»

Осія був збентежений. Ці слова були, неначе підсумком його роздумів. Слова прозвучали у його свідомості доволі емоційно. Осія здогадався, що автором цих слів був Господь Бог. Він перейшов від думок, зосереджених на Слові до думок, які були направлені безпосередньо до самого Осії.

Осія був вражений. Такого емоційного піднесення він не очікував. Його думки про Бога, про Гомер, своє життя і Ізраїль стали одним цілим. Він не розділяв, що саме в його свідомості стосується Господа, що Гомері, а що його самого. Він відчував необхідність одружитись на Гомері. Осія повинен продовжити своє життя в суспільстві, як одружений чоловік. Йому потрібно було стати частиною цього суспільства, повноправним, повноцінним чоловіком. Якщо він зараз не зробить цей крок уперед, то перестане брати участь у подальшому житті суспільства і буде позбавлений можливості бачити все те, що відбувається в ньому.