1. Осія та Ісая

Ісая мав один день для того щоб походити містом і подивитись на його життя. На вулицях міста майже не було людей, всі люди відпочивали. Він пригадав, розповіді Осії про вечірки присвячені ідолам і вирішив відвідати таке місце, щоб подивитись, що там може відбуватись. Перед своїми пошуками він вирішив пообідати, щоб не думати потім про їжу. Він не знав напевно скільки йому прийдеться витратити часу на пошуки цих місць, тому потрібно було розраховувати, що він зможе повернутись тільки увечері.

Дуже дивно — подумав про себе Ісая. Я знаю, що у мене в Юдеї, теж є такі місця, де поклоняються ідолам, але я чомусь спромігся відвідати їх, лише за межами моєї країни. Воно звичайно дивно, але якщо б я вирішив відшукати такі місця у себе на батьківщині, то це викликало би подив моїх знайомих та рідних. Усі мої рідні священики і, тому вони зневажають ці поганські обряди так само, як і Осія, який плювався сьогодні при згадуванні вечірок на честь богів.

Після обіду Осія запитав у хазяїна готелю в якому він зупинився чи знає він про місця де проводять вечірки на честь богів. Хазяїн готелю відповів, що він знає одне таке місце, воно є досить відомим у місті.

Мабуть воно є живописним місцем і тому-то його так люблять  мешканці Їзрееля — втрутився Ісая у розповідь хазяїна готелю, який тільки-но почав свою розповідь. Ісая вирішив вставити свої п’ять копійок, забувши про те яке поганське місце є предметом їх бесіди.

Це місце знаходиться на живописній горі, одразу за містом. — продовжував хазяїн готелю. – З вершини цієї гори видно наше місто Їзреель, яке просто надзвичайно виглядає увечері. Гора є досить високою, з її вершини можна спостерігати все місто.

Ісая одразу ж уявив собі цю картину і по характерній йому пристрасті продовжував втручатися в розповідь хазяїна готелю: «Напевно, увечері з вершини гори можна бачити червоний захід сонця, а коли зникає сонце, то на небі з’являються красиві зірки — перебив його Ісая.

Так! – посміхнувся задоволений хазяїн готелю. Йому було приємно спілкуватись з людиною, яка проявляла живий інтерес до описання його рідного Їзреелю. Увечері, коли вже з’являються зорі на небі і стає темно — продовжував хазяїн готелю, – можна бачити вогні нашого міста і навіть, можна чути деякі голоси.

У вихідні дні, ось наприклад, як сьогоднішня субота, люди відмічають свої вихідні. Хто присвячує день Господові, хто відмічає суботу на честь сирійських та фінікійських богів, кожен сам обирає чим йому зайнятись у цей день. В нашому місті, в цей день чути веселі голоси та музику. Доречі, все це можна бачити і з вершини гори про яку ви питаєте. А на вершині самої гори молодь проводить вже свої свята. Ми дорослі, там не приймаємо участі. В часи нашої молодості ми теж так гуляли, як сьогодні нинішня молодь, але зараз настав час наших дітей, і тепер вони веселяться на цьому місці.

Ісаї було цікаво поглянути на те місце де люди поклоняються чужим богам. Він ввічливо дослухав останнє речення хазяїна готелю і сказав, що йому вже пора йти. Хазяїн зрозумів, що віднімає його час і теж поспішив завершити бесіду. На прощання він попередив, щоб гість не затримувався допізна, оскільки у ввечері, на вулицях Їзреелю стає небезпечно. Ісая подякував хазяїну готелю за приємну бесіду, а також за останню пересторогу. Хазяїн готелю був задоволений своїм новим постояльцем. Він подумав: «Який приємний молодий чоловік і розумний, і вихований і, що він шукає в їхньому місті? Мабуть подорожує містами Ізраїлю».