1. Осія та Ісая

Рано вранці Осія  прийшов до готелю. На плечі у нього висіла торба, в якій майже  нічого не було. Він зайшов до готелю і попросив хазяїна готелю повідомити прибулого із Юдеї священика про те, що до нього прийшов відвідувач. Хазяїн відповів, що священик на ім’я Ісая в номері і, що його зараз покличуть. Через дві хвилини хазяїн готелю вийшов до Осії та повідомив його про те, що він може зайти у номер священика. Осія попрямував на другий поверх готелю і постукав у двері. Двері відчинив Ісая. Він запросив Осію у номер.

– Який я радий тебе бачити! — зрадів Ісая, обнімаючи Осію. Як твої справи друже, давно тебе не бачив — не зупинявся Ісая.

– Усе добре, як ти сам? — радіючи зустрічі, відповів Осія. Ти привіз мені те, про що я тебе просив? — нетерпляче запитав Осія.

– Так звичайно! — нарешті відірвався молодий священик від Осії. Книги у мене із собою. Ось Тора, ось поезія та літописи. До речі їх не так просто було дістати, ці сувої виготовляються спеціально для священиків, і дуже дорого коштують.

– Я знаю Ісая, всі витрати я відшкодую, гроші у мене із собою — відповів Осія. В наш час ці книги ціняться на вагу золота, хоча і не всі це розуміють. Ти ж знаєш, що у нас в Північному Ізраїлі зовсім забули Слово Бога і його днем з вогнем не знайдеш. А ці книги допоможуть мені збагатитися істинними знаннями про Бога. Осія взяв сувої із рук Ісаї і почав їх класти у свою сумку. Поки Осія складав сувої Ісая встиг сказати йому декілька слів.

– Осія! Я знаю, що на тобі рука Господа. Твої уста промовляють розумні слова. Таке не часто можна побачити, тим більше в Північному Ізраїлі. Саме тому я погодився допомогти тобі дістати ці книги. В наш час серце людей не віддане Богові. Хоча вони і приносять йому жертви і промовляють Його ім’я, але їх вчинки свідчать про зворотне. — Ісая продовжував дивитися на Ісаю. В цей час Ісая вже закінчив складати сувої, закрив сумку і дістав гаманець з грошима. 

Друже! — звернувся Осія до молодого священика. Ти навіть не уявляєш наскільки аморальною стала поведінка ізраїльтян. В Північному Ізраїлі набули масового характеру такі явища, як п’янство і перелюб. Молоді люди до одруження вступають у сексуальні відносини, ведуть розбещене життя, а після одруження продовжують робити те саме. І, що найгірше старше покоління потакає молоді в цьому. Батьки і матері самі робили такі ж вчинки у свій час.

Ось уяви собі, що в Північному Ізраїлі відбуваються такі собі вечірки поклоніння ідолам. На вершинах гір або на вершині якої-небудь височини обирається місце де є красивий пейзаж. З гори зазвичай можна бачити дуже гарні пейзажі. Там гарно і приємно збиратися разом, особливо молоді. На вершині гори повинно бути велике гіллясте дерево таке, як дуб, але може бути і височенний, стрункий тополь. Якщо на вершині гори мало дерев, молодь приносить із собою дрова для вогню. І ось на такому місці будується жертівник з каміння. На жертівнику робиться місце для того щоб можна було розкласти дрова і запалити багаття. На жертівнику готується м’ясо домашньої тварини, наприклад вівці. Процес приготування м’яса тварини добре відомий, навіть молоді. Цей процес приготування, починаючи від убивства домашньої тварини і закінчуючи остаточним її приготуванням добре відпрацьований, він має особливе, ритуальне значення. А потім починається найгірше. Під час трапези всі присутні: і дівчата, і хлопці або якщо це старше покоління, то чоловіки і жінки, починають напиватися на честь ідола. Вони піднімаюсь бокали в честь цього ідола і, так може продовжуватись до тих пір поки вони не стають геть п’яні. Під час такої вечірки можуть відбуватися танці, також на честь ідола. А потім чоловіки з жінками, юнаки з дівчатами починають чинити перелюб. І все це робиться під виглядом поклоніння богам, або на якесь свято. Ці звичаї передаються від батьків до дітей, впродовж двохсот років. Ось такі наші сумні справи. Вибач Ісая мені потрібно йти. – Осія віддав Ісаї гроші за сувої і на хвилину зупинився. Він посміхнувся Осії і відповів наостанку: «Не засмучуйся друже, все буде добре. Господь не залишить нас і ми ще поборемось. Я не полишаю надію на Нього».

Вони обійнялись, але Ісая зрозумів, що Осія все ж таки був засмучений. Його країна була на межі катастрофи і Осія, як і багато його співвітчизників вимушений був спостерігати повільне сповзання країни у прірву.

* * *