3. Війна із Сирією

У 843 році країна була очищена від представників попередньої влади. Єгу отримав чудову можливість побудувати все заново. На жаль він не став змінювати систему вдали: у нього залишились ті самі посади, що і при попередньому режимі. Він призначав вельмож, а вони допомагали йому керувати країною. Одним з таких вельмож став його найближчий соратник Пагііл.

Пагііл зайняв місце покійного вельможі Газаїла. Будинок вбитого вельможі перейшов до Пагііла. Сім’я Газаїла отримала інший будинок, набагато скромніший ніж попередній. Він не був таким просторим і біля нього не було чудового саду, як раніше. Такою була участь тих хто потерпів поразку в боротьбі за владу.

Пагііл, навпаки досяг вершини своєї кар’єри. Він став найвпливовішою людиною в Їзреелі і фаворитом нового царя Єгу.

– Ось і настав твій зірковий час! – Ледве стримувався Арам. Він радів за сина.

Арам багато пережив в цьому житті і зараз спостерігав зліт свого сина. До цього він бачив багато злетів та падінь сильних світу цього. Деякі їзреельтяни, наслідуючи приклад Арама приїжджали до Самарії. Хто за високими посадами, хто за багатством. Багато з них досягали того, чого прагнули, але більшість з них спіткала смерть від нового царя Єгу. На своє щастя Арам залишив державну службу за два роки до цих кривавих подій і не бачив жаху, який відбувався в Їзреелі та Самарії. Похилий вік Арама, а йому, вже виповнилось 67 років, не дозволяв далі працювати і він пішов на заслужений відпочинок.

– Батьку! Я повертаюсь в Їзреель. Якщо бажаєш можеш поїхати разом зі мною. — казав Пагііл Араму.

– Ні синку. Я буду доживати свій вік в Самарії. Це, тепер моє рідне місто.

– Їзреель, теж твоє рідне місто.

– Ні синку. Жах який відбувся в Самарії ще більше прив’язав мене до цього міста. Тут полягли всі мої вихованці (сини царя Ахава), мої друзі їзреельтяни і я залишусь з ними. Я хочу дожити свій вік тут.

Пагіілу було шкода, що його батька не буде в Їзреелі. Арам був не просто батьком. Він був учителем, радником і другом.

* * *