Розділ 3

Вона пішла в свою кімнатку, винесла звідтіля рушницю та шаблю і почала набивати рушницю набоєм, поклавши шаблю на стіл.

— Цьоцю! Беріть і ви другу рушницю та набивайте! — обізвалась смілива Олеся.

— Ой серденько моє! Я боюся й доторкнутися до рушниці. Та не крути-бо тією рушницею, може, вона набита набоями, то ще сама вистрелить в мене, — говорила тітка Павлина, оступаючись за розіп’яту основу килима. — Що ми робитимемо, як вороги видеруть вікна та лізтимуть до нас в кімнату? — говорила тітка Павлина через пасма основи.

— Тоді я телепну по лобі того ворога держалном рушниці або штрикну його в очі шаблею, — сказала Олеся.

— Ой страшно! Ой Господи, спаси нас і помилуй від напастії — молилась тітка, неначе за тином з ниток.

Тим часом за двором стукіт не переставав. Собаки аж скиглили, кидаючись до воріт. Сам господар Христофор Стеткевич з переляку кинув свої кальвінські книги, вискочив в заду і вибіг надвір. До воріт вже вибігли слуги, побіг розбурканий і заспаний економ Христофора.

— Хто там стукає? — гукнув економ, притулившись лицем до міцної дубової брами. — Чи свої, чи вороги?

— Свої й не вороги. Я — писар війська Запорозького — Виговський. Оповістіть шановного пана Стеткевича, шо я прибув до нього в гості, але спізнився в дорозі, — сказав Виговський. — Не бійтесь нічого.

— Добре! — сказав економ. — Але чи ти напевно писар? — питав економ.

— Напевно. Я вас не дурю. Панна Олеся мене знає, вона впізнає навіть мій голос, — сказав Виговський.

Економ пішов до ганку і оповістив Стеткевича. Стеткевич не йняв віри нікому в ті тривожні й неспокійні часи. Він викликав надвір Олесю. Олеся вибігла з рушницею в руках. Довідавшись, що стукав в браму Виговський, вона повагом пішла з рушницею через подвір’я і впізнала голос Виговського. Стеткевич звелів відчиняти браму. Слуги принесли запалений смоляний сосновий сучок і посвітили. В відчинену браму в’їхав на чудовому коні Іван Остапович, з рушницею через плече, з шаблею при боку. Світ смоляного сучка впав на нього і на голову баского коня. Олеся крикнула з великої радості.