5. Осія зустрічається із Гомер

Хазяїн готелю запросив їх сісти за стіл, а сам пішов організовувати вечерю. Поки готувалась вечеря Осія та Гомер вели бесіду між собою.

– Скажи будь-ласка, а чому ти не вийшла заміж — задав чергове запитання Осія.

– Ти не досить ввічливий молодий чоловік — почала дратуватись Гомер — твоє питання є некоректним.

Осію абсолютно не збентежила відповідь Гомері. Його давно цікавило питання, чому багато дівчат Їзреелю виходять заміж не з 14-17 років, а вже в більш пізньому віці, приблизно у 19-20 років. Насправді в Їзреелі не було розваг, які дозволяли би молоді бути зайнятою. В дитинстві діти Їзреелю гралися в дитячі ігри, в підлітковому віці вони могли, в чомусь допомагати своїм батькам. Але, коли закінчувався підлітковий період, і діти ставали юнаками та дівчатами, вони  повинні були одружуватись. Звичайно без батьківської допомоги цього здійснити не можна, ось тому батьки відігравали велику роль в житті своїх дітей. Вони брали активну участь у підшукуванні пари для своїх дітей, організовували весілля та забезпечували матеріальну підтримку молодят. Тим не менше батьківська турбота не позбавляла можливості окремим юнакам та дівчатам самостійно обирати собі пару. Кожен мав можливість спілкуватись з протилежною статтю і обирати для себе дівчину чи хлопця.

Нарешті вечеря була готова і її подали на стіл. Хазяїн готелю вирішив, що буде чудово, якщо він зробить послугу цим молодим людям і поставить на їх стіл світильник. На вулиці вже стемніло і запалений світильник, буде створювати романтичну атмосферу. Хазяїн готелю був досвідченою людиною і знав, що у його справі дрібниці є дуже важливими. Одна чи кілька дрібних послуг, для його клієнтів можуть мати неабияке значення. Насправді ці дрібнички коштують копійки, але для його відвідувачів і, особливо для жінок, вони створюють приємні враження.

Стіл був накритий, світильник був поставлений. Було таке враження, неначе Осія і Гомер мали своє, власне світло. Це світло було між ними і воно щось означало для них. Осія пригадував їх першу зустріч, приємні враження від спілкування із Гомерю, і свою недолугу поведінку під час прощання. Гомер мала зовсім інші думки, вона думала чому Осія запросив її в це місце, чому вони одразу не пішли на взгір’я і не зайнялись тим чим вони повинні зайнятись. Нарешті вона запитала Осію про мету їх побачення

– Осія, для мене є досить дивною твоя  поведінка. Я не можу зрозуміти навіщо ти мене сюди привів?

– Як навіщо!? — здивувався Осія — Я хотів ближче із тобою познайомитись, поспілкуватись.

Гомер на мить відірвалась від вечері, перевела погляд на Осію і посміхнулась

— Ну, ну — з іронією вимовила Гомер. – А я думала у нас зовсім інші плани — вона звичайно мала на увазі Осію, коли вживала слово «нас».