4. Осія знайомиться із Гомер

Осія не був сором’язливим юнаком, і тому він доволі вільно почував себе разом з Гомер. Після того, як він звернув увагу на її красу, він, не вагаючись зробив їй комплімент: «Ти дуже вродлива жінка Гомер, у тебе прекрасні очі, неначе у голубки». Гомер не очікувала такої відвертості, вона була вражена словами Осії. Посмішка зникла з її уст, і змінилась на інший вираз обличчя. Вона зосередилась на словах Осії і її очі заблищали. Вона ніколи не мала такого відношення до себе зі сторони чоловіків. Та які там чоловіки у 17-19 років. Їх відношення до неї не мало нічого спільного з тим, що вона відчула поряд з Осією.

У тебе дуже гарне волосся, – продовжував Осія – воно схоже на стадо кіз, які сходять з гори Галаадської. А зубки у тебе, як стадо овечок у яких біла-біла шерсть, неначе білий мармур.

Гомер мало не зомліла від таких компліментів. Вона жодного разу не чула, щоб хтось міг казати такі слова жінці. Вона випила вина, щоб трохи прийти до тями.

Знаєш Осія! — сказала Гомер — Мені ще ніхто у світі не казав таких ніжних слів. Я вражена! Якщо хочеш ми можемо пройтись до мого будинку. Я запрошую тебе до себе в гості. Мій батько Дівлаім, зараз відмічає свято біля жертівника на пагорбі, а тому в мене нікого немає вдома. Вона повільно підняла віки і заглянула в його очі. Вона дивилась відвертим поглядом неначе натякала йому на відвертість своїх почуттів.            

Осія зрозумів до чого вона хилить і обережно відмовився від запрошення.

Проводжаючи Гомер до її дому він запропонував їй зустрітися знову. Гомер слухала його, але ще надіялась на те, що Осія залишиться у неї на ніч. Коли вони опинилися біля її будинку Осія почав прощатися з нею. Гомер не хотіла його відпускати, вона повільно обняла його за шию і наблизилась до його обличчя. Вона подумала, що Осія обов’язково повинен її поцілувати. Але Осія, лише дивився у її вічі. Чоловіки, зазвичай не відмовляються від такого шансу, – промовила Гомер. Але Осія не відреагував на її слова, він продовжував дивитись у її очі. На думку Гомері, він вів себе дуже дивно. Вона бачила у його очах тривогу. Чому? — подумки запитувала вона себе — ти ж повинен розуміти, що я хочу зробити тобі приємне.

Нарешті Осія звільнився від її обіймів і похапцем запропонував їй зустрітися наступного дня. Гомер подивилась на нього з подивом та журбою. Вона не могла зрозуміти, чому Осія відмовився від такого чудового шансу провести ніч із вродливою дівчиною, але нічого зробити не могла. Вона бачила перед собою хлопця, який веде себе із дівчиною, як закомплексований підліток. Ця поведінка зовсім не йшла в порівняння із тією впевненістю та рішучістю, яку випромінював Осія раніше.