Розділ 1

— Ох, зорило багато усякових очей! Ти, Катерино, трохи вгадала, — обізвався Виговський, і знов перед ним майнули пишні очі і лілейне личко кругловидої панянки.

— А я тут ждала, як Бога з неба. Сидячи в хаті думала: ото вислухаюсь сьогодні про усякі дива, які там були на обіді. А ти мовчиш, неначе води в рот набрав, — говорила весела Катерина.

— Нехай, Катерино, я завтра тобі розкажу про усякі потрави та розмови на тому парадовому обіді, а сьогодні я зараз ляжу спати та дам такого хропака, якого, певно, завдадуть і московські пузаті бояри після судаків, та осетрів, та усяких наїдків.

— Невже-таки всі вони пузаті? — сказала Катерина зареготавшись.

— Усі не всі, а було троє таких, що й на одну паровицю не вкласти, — сказав Виговський.

Данило Виговський, високий сухорлявий чоловік з гострими розумними очима, осміхнувся з-під пухких довгих вусів одним кінцем рота, скрививши уста навскоси; він знав, що Іван Остапович не любить московських бояр як людей грубих і неосвічених і готовий підіймати їх на сміх.

— Сьогодні вранці я сиділа коло вікна, а митрополитський кухар ніс з торжка такого здоровецького коропа, що хвіст волікся по снігу. Іване Остаповичу! Чим був начинений той короп? Чи рижом та грибами, чи рижом та родзинками? — обізвалась цікава Катерина.

— Їй же богу, сестро, не пам’ятаю! Чимсь був начинений, але чи гречаною кашею, чи рижом з грибами, чи половою та клоччям, цього не пригадаю, — сказав Виговський осміхаючись.

— Ну! Якби половою та клоччям, то ти б таки примітив, яке воно на смак, — сказала Катерина і зареготалась дрібним сміхом. — Ет! Сьогодні я нічого не допитаюсь в тебе, ти чогось неначе зварений в окропі.

— Катерино! та й цікава ж ти, нігде правди діти! Дай братові спокій, — обізвався з кутка Данило Виговський, примітивши, що Іван Остапович сидить понурий.

— Ото цікава я знати, про що говорили посланці з митрополитом. Мабуть, їм не припало до вподоби, що митрополит та значні духовні особи не присягали на підданство цареві, — сказала Катерина, котру брала навіть нетерплячка, що стосувалось політики, бо в ті часи загального політичного зворушення на Україні, коли все народне життя зворушилося до самого дна, політикою цікавились не тільки козачки, але навіть селяни й молодиці, щоб стояти напоготові до оборони своїх інтересів і свого життя. В той небезпечний час усі практичні, аграрні й релігійні інтереси усього суспільства часом залежали від однієї битви козаків з поляками, від якогось одного пункту політичної умови Богдана з Польщею. Усі стояли ніби на повсякденній сторожі і мусили бадьористо й невсипуще стерегти себе від усякої напасті.