Розділ 1

Вже надворі сутеніло, як Іван Остапович вскочив конем в просторий двір старого Євстафія Виговського, кинув поводи козакові і пішов в невеличкий дерев’яний дім, де його привітали від щирого серця брат Данило з жінкою. Катерина посадила його за столом на покуті і все розпитувала про обід в митрополита, про посланців. Виговський відповідав знеохотою.

— Чи не слабий ти часом, Іване Остаповичу, що сидиш смутний та невеселий? Ні розмова, ні їжа не йде тобі на душу? — питав його брат.

— Може, й слабий, та не вгадаю, на яку слабість, — обізвався Іван Остапович. — А може, я втомився від тієї тяганини, що випала на мою долю сьогодні, — сказав Виговський, сідаючи за вечерю.

— Та розкажи ж бо, Іване Остаповичу, як обідали посланці в митрополита? — питала в його Катерина.

— А як же обідали? Печорський архімандрит прочитав молитву, митрополит поблагословив трапезу, усі посідали за столи та й обідали, — знехотя відповів Виговський.

— Що ж таке ви їли? Які потрави? Чи багато було потрав? Чи добра була страва? — питала цікава та говорюча Катерина.

— Оцього я вже тобі не зможу розказати. Щось таке їли, їв і я, але що їли, того вже я не пригадаю.

— Невже-таки не пригадаєш? Та розкажи-бо! —чіплялась Катерина.

— Чимсь закушували після горілки… здається, був кав’яр¹, а там далі був борщ з карасями, а потім… я вже й лік погубив тим потравам, бо обід був довгий, як літній день. Мені аж обридло сидіти за столом.

— Отже, ти чимсь не вдоволений… Чи не трапилось там, часом, чого за обідом? Може, ти занедужав через той обід, що все позабував? —говорила Катерина й дивувалась.

Вона знала, що Іван Остапович любив побалакати, все скрізь примічав, все навиглядав і вмів чудово про все оповідати. Катерина любила слухати його жваву веселу розмову, а сьогодні Іван Остапович неначе затявся говорити й розказувати, та ще й про таку цікаву річ для киян як обід в митрополита для значних царських бояр.

— Може, Іване Остаповичу, це на тебе наслано? Там же була сила усякого народу, і приязного для тебе, і ворожого. Може, це тобі сталося з пристріту? Ти значний чоловік на Україні, а там же на тебе зорило стільки усяких очей! — сказала Катерина.