Header Background Image

    Толстой, О. М.

    Граф Олексій Миколайович Толстой (29 грудня 1882 (10 січня 1883) - 23 лютого 1945) - російський і радянський письменник, громадський діяч з роду Толстих. Академік АН СРСР (1939) та АПН РРФСР (1944). Автор соціально-психологічних, історичних та науково-фантастичних романів, повістей та оповідань, публіцистичних творів.
    Книжки 2
    Розділи 163
    Усього слів 101,7 K
    Comments 0
    Читати 8 годин, 28 хвилин8 h, 28 m
    • Розділ 15 Cover
      by Толстой, О. М. Роллінг підхопився, — ніздрі роздулися, між брів набубнявіла жила. Він підбіг до дверей і замкнув їх на ключ, потім упритул підійшов до Семенова, схопив однією рукою бильце крісла, а другою вп’явся в край столу. Нахилився до його обличчя: — Ви брешете! — Ну от ще, буду я…
    • Розділ 14 Cover
      by Толстой, О. М. Не встиг генерал вийти — у під’їзді почувся протестуючий голос хлопчика для доручень, потім інший голос висловив бажання, аби хлопчиська вхопили чорти, і перед секретарем з’явився Семенов у розстебнутому пальті, в руці капелюх і палиця, в куточку рота зжована…
    • Розділ 13 Cover
      by Толстой, О. М. Секретар (дивовижно ввічливо) спитав, тримаючи золотий олівчик двома пальцями: — Пробачте, ваше прізвище? — Генерал Субботін, росіянин… емігрант. Той, хто відповідав, сердито звів плечі і зібганим носовичком провів по сірих вусах. Секретар, усміхаючись так,…
    • Розділ 12 Cover
      by Толстой, О. М. Як усі великого масштабу ділові люди, хімічний король Роллінг приймав у справах в особливо для того найнятому приміщенні, офісі, де його секретар фільтрував одвіду-вачів, визначаючи ступінь їхньої важливості, читав їхні думки і з дивовижною ввічливістю відповідав на всі…
    • Розділ 11 Cover
      by Толстой, О. М. Опівночі у шістнадцятому відділенні міліції покликали чергового до телефону. Квапливий голос проговорив йому на вухо: — До Крестовського, на дачу, де позавчора сталося вбивство, вислати негайно наряд міліції… Голос урвався. Черговий вилаявся в трубку. Викликав…
    • Розділ 10 Cover
      by Толстой, О. М. Приблизно в той же час чоловік, що назвав себе П’янковим-Питкевичем, під’їхав візником з піднятим верхом до одного з пустирів на Петроградській стороні, розплатився і попрямував тротуаром уздовж пустиря. Він одчинив хвіртку в паркані, минув подвір’я і зійшов вузькими східцями…
    • Розділ 9 Cover
      by Толстой, О. М. Підходячи до карного розшуку, Шельга нараз спинився, — ніби наштовхнувся на телеграфний стовп: “Хе! — видихнув він, — хе! — і люто тупнув ногою: — Ох, ловкач, ох, артист!” Шельгу справді остаточно оступачили. Він стояв за два кроки від убивці (у цьому тепер не було…
    • Розділ 8 Cover
      by Толстой, О. М. На вулиці поблизу поштамту до Шельги підбіг червоний, весь у плямах черговий агент: — Товаришу Шельга, він утік. — Нащо ж ви його упустили? — На нього автомобіль чекав, товаришу Шельга. — Де ваш мотоциклет? — Онде валяється, — агент показав на…
    • Розділ 7 Cover
      by Толстой, О. М. На головному поштамті у віконце для прийому закордонних телеграм просунулася гладка червоняста рука і повисла з тремтячим телеграфним бланком. Телеграфіст декілька секунд дивився на оцю руку і нарешті збагнув: ага, п’ятого пальця нема — мізинця, і почав читати…
    • Розділ 6 Cover
      by Толстой, О. М. До того, як пришлють собаку-шукача, Шельга заходився пильно оглядати дачу, починаючи з горища. Скрізь валялося сміття, бите скло, клапті шпалерів, іржаві банки з-під консервів. Вікна засновано павутинням, по кутках — пліснява, гриби. Дачу, мабуть, покинули ще з 1918 року. Жилими…
    Email Subscription
    Note