Граф Олексій Миколайович Толстой (29 грудня 1882 (10 січня 1883) - 23 лютого 1945) - російський і радянський письменник, громадський діяч з роду Толстих. Академік АН СРСР (1939) та АПН РРФСР (1944). Автор соціально-психологічних, історичних та науково-фантастичних романів, повістей та оповідань, публіцистичних творів.
by Толстой, О. М. —Роллінг підхопився, — ніздрі роздулися, між брів набубнявіла жила. Він підбіг до дверей і замкнув їх на ключ, потім упритул підійшов до Семенова, схопив однією рукою бильце крісла, а другою вп’явся в край столу. Нахилився до його обличчя: — Ви брешете! — Ну от ще, буду я…
by Толстой, О. М. —Не встиг генерал вийти — у під’їзді почувся протестуючий голос хлопчика для доручень, потім інший голос висловив бажання, аби хлопчиська вхопили чорти, і перед секретарем з’явився Семенов у розстебнутому пальті, в руці капелюх і палиця, в куточку рота зжована…
by Толстой, О. М. —Секретар (дивовижно ввічливо) спитав, тримаючи золотий олівчик двома пальцями: — Пробачте, ваше прізвище? — Генерал Субботін, росіянин… емігрант. Той, хто відповідав, сердито звів плечі і зібганим носовичком провів по сірих вусах. Секретар, усміхаючись так,…
by Толстой, О. М. —Як усі великого масштабу ділові люди, хімічний король Роллінг приймав у справах в особливо для того найнятому приміщенні, офісі, де його секретар фільтрував одвіду-вачів, визначаючи ступінь їхньої важливості, читав їхні думки і з дивовижною ввічливістю відповідав на всі…
by Толстой, О. М. —Опівночі у шістнадцятому відділенні міліції покликали чергового до телефону. Квапливий голос проговорив йому на вухо: — До Крестовського, на дачу, де позавчора сталося вбивство, вислати негайно наряд міліції… Голос урвався. Черговий вилаявся в трубку. Викликав…
by Толстой, О. М. —Приблизно в той же час чоловік, що назвав себе П’янковим-Питкевичем, під’їхав візником з піднятим верхом до одного з пустирів на Петроградській стороні, розплатився і попрямував тротуаром уздовж пустиря. Він одчинив хвіртку в паркані, минув подвір’я і зійшов вузькими східцями…
by Толстой, О. М. —Підходячи до карного розшуку, Шельга нараз спинився, — ніби наштовхнувся на телеграфний стовп: “Хе! — видихнув він, — хе! — і люто тупнув ногою: — Ох, ловкач, ох, артист!” Шельгу справді остаточно оступачили. Він стояв за два кроки від убивці (у цьому тепер не було…
by Толстой, О. М. —На вулиці поблизу поштамту до Шельги підбіг червоний, весь у плямах черговий агент: — Товаришу Шельга, він утік. — Нащо ж ви його упустили? — На нього автомобіль чекав, товаришу Шельга. — Де ваш мотоциклет? — Онде валяється, — агент показав на…
by Толстой, О. М. —На головному поштамті у віконце для прийому закордонних телеграм просунулася гладка червоняста рука і повисла з тремтячим телеграфним бланком. Телеграфіст декілька секунд дивився на оцю руку і нарешті збагнув: ага, п’ятого пальця нема — мізинця, і почав читати…
by Толстой, О. М. —До того, як пришлють собаку-шукача, Шельга заходився пильно оглядати дачу, починаючи з горища. Скрізь валялося сміття, бите скло, клапті шпалерів, іржаві банки з-під консервів. Вікна засновано павутинням, по кутках — пліснява, гриби. Дачу, мабуть, покинули ще з 1918 року. Жилими…