Граф Олексій Миколайович Толстой (29 грудня 1882 (10 січня 1883) - 23 лютого 1945) - російський і радянський письменник, громадський діяч з роду Толстих. Академік АН СРСР (1939) та АПН РРФСР (1944). Автор соціально-психологічних, історичних та науково-фантастичних романів, повістей та оповідань, публіцистичних творів.
by Толстой, О. М. —Звичайно Вольф, виходячи од професора, прощався з Хлиновим на площі. Цього разу він пішов поруч з ним, постукуючи палицею, опустивши спохмурніле обличчя. — Ви гадаєте, що інженер Гарін зник разом з апаратом після історії у Білль Давре? — спитав він. — Звісно. — А…
by Толстой, О. М. —Хлинов поклав трубку на розгорнутий аркуш “Л’Ентрансижан”. — Професоре, цей знімок нагадав мені розмову на аероплані, коли я летів до Берліна. Завдання пробитися до елементів земного центру, що розпадаються, не таке вже неймовірне. — Яке це має відношення до…
by Толстой, О. М. —— Шах! — вигукнув професор, розмахуючи взятим конем. — Шах і мат! Вольф, ви розбиті, ви окуповані, ви на колінах, шістдесят шість років ви платите репарації. Такий закон високої Імперіалістичної політики. — Реванш? — спитав Вольф. — Е, ні, ми втішатимемося всіма…
by Толстой, О. М. —Увечері, як завжди в неділю, професор Рейхер грав у шахи в себе, на четвертому поверсі, на відкритому невеликому балконі. За партнера був Генріх Вольф, його улюблений учень. Вони курили, втупившись у шахоЕу дошку. Вечірня заграва давно згасла в кінці довгої вулиці. Чорне повітря…
by Толстой, О. М. —Кілька чоловік зупинилися за дверима. Було чути їхнє дихання. Гарін голосно спитав по-французькому: — Хто там? — Телеграма, — відказав грубий голос, — одчиніть!.. Зоя мовчки схопила Гаріна за плечі, захитала головою. Він одвів її в куток кімнати, силоміць посадив…
by Толстой, О. М. —У кімнаті Гаріна вікно з балконною решіткою було зачинене і запнуте. Під стіною стояло два чемодани. (Він жив у “Чорному дрозді” вже понад тиждень). Гарін замкнув двері на ключ. Зоя сіла, сперлася на лікті, затулила обличчя од світла лампи. Її дощове шовкове пальто трав’янистого…
by Толстой, О. М. —Ніч була вогкувата і тепла. За одчиненим вікном — од низької стелі до самісінької підлоги — невидиме листя починало шелестіти і стихало. У кімнаті — на другому поверсі готелю “Чорний дрізд” — було темно й тихо. Вологі пахощі парку змішувалися з пахощами парфумів. У кімнаті…
by Толстой, О. М. —— Що вам треба? — завищав Роллінг, не потрапляючи рукою в задню кишеню штанів, де лежав браунінг. Кремезний чоловік, певно, чекав на це і стрибнув за портьєру. Звідти він знову висунув голову. — Спокійно. Не кричіть. Я не збираюся вбивати або грабувати, — він підняв…
by Толстой, О. М. —Кинувши Семенова в моргу, Роллінг поїхав на вулицю Сени. Там все лишалось, як і раніше, — тиха паніка. Зоя не приходила і не дзвонила. Роллінг замкнувся у спальні і походжав килимом, розглядаючи кінчики черевиків. Він спинився з того боку ліжка, де завжди спав. Пошкріб…
by Толстой, О. М. —У паризькій пресі всі ці дні було тихо, як на лісовому озері! Буржуа позіхали, читаючи передовиці про літературу, фейлетони про театральні вистави, хроніку з життя артистів. Цим безтурботним спокоєм преса готувала ураганний наступ на середньобуржуазпі гаманці. Хімічний…