Граф Олексій Миколайович Толстой (29 грудня 1882 (10 січня 1883) - 23 лютого 1945) - російський і радянський письменник, громадський діяч з роду Толстих. Академік АН СРСР (1939) та АПН РРФСР (1944). Автор соціально-психологічних, історичних та науково-фантастичних романів, повістей та оповідань, публіцистичних творів.
by Толстой, О. М. —— Є новини? — Є. Здрастуйте, Вольф. — Я прямо з вокзалу, голодний, як вісімнадцятого року. — У вас веселий вигляд, Вольф. Чимало дізналися? — Дещо дізнався… Розмовлятимемо тут? — Гаразд, але тільки швидко. Вольф сів поруч Хлшюва на гранітну лаву біля підніжжя…
by Толстой, О. М. —Третю ніч підряд у кімнаті, де лежав Шельга, забували зачиняти віконниці. Щоразу він нагадував про це сестрі-кармелітці. Вій пильно дивився за тим, щоб клямка, яка з’єднувала половинки стулкових віконниць, була замкнута як слід. За ці три тижні Шельга настільки одужав, що…
by Толстой, О. М. —Але на борту “Арізони” відбувалося не зовсім те, про що гадав Роллінг. Він пам’ятав Зою розумною, спокійно-розважливою, холодною, відданою. Він знав, з якою гидливістю вона ставилася до жіночих уподобань. Він не міг припустити, щоб довго могло тривати її захоплення оцим…
by Толстой, О. М. —Після вбивства у Білль Давре і Фонтенбло й по тому шаленої їзди з Гаріним залитими місячним світлом безлюдними шосейними дорогами до Гавра Зоя і Роллінг більше не зустрічалися. Він стріляв у неї тієї ночі, намагався образити і вгамувався. Здається, він навіть мовчки плакав тоді,…
by Толстой, О. М. —Вітер парусив білу спідничку, Зоя зійшла на верхню палубу до рубки радіотелеграфа. Примружившись, вдихнула солоне повітря. Зверху, з капітанського містка, неозорим видавалося сонячне світло, що линуло на скляно-рябе море. Зоя дивилась і задивилася, тримаючись за поручні.…
by Толстой, О. М. —Зоя, у білому, морського крою піджачку з золотими ґудзиками і в білій спідничці, вийшла на палубу, де з тіньового боку на низькому очеретяному столику було накрито сніданок. Зоя сіла край столу. Розламала шматочок хліба й задивилася. Білий вузький корпус моторної яхти мчав…
by Толстой, О. М. —— Отже, Шельга, ви на власні очі бачили дію апарата? — Бачив і тепер знаю: гармати, гази, аероплани — все це дитячі іграшки. Ви не забувайте, тут не сам Гарін… Гарін і Роллінг. Смертоносна машина і мільярди. Всього можна чекати. Хлинов підняв штору і довго стояв край вікна,…
by Толстой, О. М. —— Не вгадав хід наперед… Не було часу думати, — розказував йому Шельга, — пошився в такі дурні, що — ну. — Ваша помилка у тому, що ви взяли в автомобіль Роллінга, — мовив Хлинов. — Де в чорта я взяв… Коли в готелі почалася стрілянина й різанина, Роллінг сидів,…
by Толстой, О. М. —…У напівдрімоті йому пригадалося: Ліхтарі погашено. Автомобіль уповільнив рух… У віконце машини визирнув Гарін — і гучним пошептом: — Шельга, звертайте. Зараз буде галявина. Там… Важко схитнувшись на шосейній канаві, автомобіль проскочив між деревами, завернув і…
by Толстой, О. М. —На білій шторі, що коливалася, бігали тіні від листя. Нестихаюче дзюркотіння чулося за шторою. Це на газоні лікарняного саду із переносних труб розсіювалася вода серед райдуг, стікала краплями з листків платана перед вікном. Шельга дрімав у білій високій кімнаті, освітленій…