Граф Олексій Миколайович Толстой (29 грудня 1882 (10 січня 1883) - 23 лютого 1945) - російський і радянський письменник, громадський діяч з роду Толстих. Академік АН СРСР (1939) та АПН РРФСР (1944). Автор соціально-психологічних, історичних та науково-фантастичних романів, повістей та оповідань, публіцистичних творів.
by Толстой, О. М. —Роллінг прокинувся від вранішнього холоду. Палуба була мокра. Зблякли вогні на щоглах. Затока і місто були ще в тіні, але дим над Везувієм уже рожевів. Роллінг оглядав сторожові вогні, обриси суден. Підійшов до вахтового, постояв коло нього. Пирхнув носом. Зійшов на капітанський…
by Толстой, О. М. —— Візнику, жени, жени щодуху… Я слухаю, мадам Ла-моль… Отже… Поки я чекав у курильній… — Я пішла до себе в кімнату. Скинула капелюшок і плащ… Я не помітила, що шафу, котрою були заставлені двері в сусідній номер, відсунуто. Не встигла я підійти до дзеркала, відчиняються…
by Толстой, О. М. —— Мадам Зоє, не турбуйте себе марно: телефон і дзвінки перерізано. Зоя знову сіла на край ліжка. Зла посмішка судомила їй губи, Стась Тиклінський розсівся посеред кімнати в кріслі, підкручував вуса, розглядав свої лаковані черевики. Курити він все-таки не наважувався — Зоя…
by Толстой, О. М. —У портьє готелю Зоя запитала, чи немає кореспонденції на ім’я мадам Ламоль. їй подали радіотелефопограму без підпису: “Чекайте до вечора в суботу ”. Зоя знизала плечима, замовила кімнати і поїхала з Янсеном оглядати місто. Вони ходили із крамниці в крамницю, — Зоя купувала…
by Толстой, О. М. —— Капітане Янсен, я хочу висадитися на берег. — Єсть. — Я хочу, щоб ви поїхали зі мною. Янсен зашарівся від задоволення. За хвилину шестивеслова лакована шлюпка легко впала з борту “Арізони” у прозору воду. Троє смагляво-червоних матросів сковзнули канатом на банки.…
by Толстой, О. М. —Хлинов перший звернув увагу на дивний клубочок світла високо в небі. — А ось ще один, — сказав він тихо. Вони зупинилися на половині дороги над кручею і дивилися, підвівши голови. Нижче першого, над обрисами дерев, виник другий вогняний клубок і, розкидаючи іскри, як…
by Толстой, О. М. —Вольф не зовсім не мав рації, коли запевняв, що у Гаріна бризнули скалки черепа. Коли Гарін, на секунду замовкнувши перед мікрофоном, потягнувся по сигару, що диміла на краю столу, слухова чашечка з ебоніту, котру він притискав до вуха, щоб контролювати свій голос під час передачі,…
by Толстой, О. М. —Двадцять восьмого зранку на міській площі в К. збиралися купками обивателі і, одні зачудовано, інші з якимсь острахом, обмірковували дивні прокламації, приліплені жованим хлібом до стін будинків на перехрестях. “Ні власті, ні адміністрація заводу, ні робітничі спілки, —…
by Толстой, О. М. —Невеликий і кремезний чоловік з напівсивим волоссям, пригладженим на гладкий проділ, у голубих окулярах, що прикривали хворі очі, стояв край кахельної грубки і, опустивши голову, слухав Хлинова. Спершу Хлинов сидів на дивані, потім пересів на підвіконня, потім почав бігати по…
by Толстой, О. М. —Решту дня Вольф і Хлинов провели в К. Блукали вулицями, балакали про різні дрібнички з місцевими жителями, вдаючи з себе туристів. Тільки-но містечко завмерло, Вольф і Хлинов попрямували в гори. Над північ вони вже піднімалися схилом у сад Штуфера. Було вирішено оголосити себе…