Граф Олексій Миколайович Толстой (29 грудня 1882 (10 січня 1883) - 23 лютого 1945) - російський і радянський письменник, громадський діяч з роду Толстих. Академік АН СРСР (1939) та АПН РРФСР (1944). Автор соціально-психологічних, історичних та науково-фантастичних романів, повістей та оповідань, публіцистичних творів.
by Толстой, О. М. —Сліпучо-рожеві пасма хмар, як скрутні пряжі, вкривали ранкове небо. То з’являючись у темно-синіх просвітах, то зникаючи за рожевими пасмами, спускався залитий сонцем летючий корабель. Обрис його трищоглового остова скидався на велетенського жука. Три пари гострих крил…
by Толстой, О. М. —Тінь повітряного корабля зникла. Лось виліз на мокру обшивку апарата, закурив люльку і поглядав на зірки. Тонкий холодок проймав тіло. Всередині апарата вовтузився, бурмотів Гусєв. Лось не міг спати, — сидів, дивився на зірки, посмоктував люльку. Дідько його знає, що воно…
by Толстой, О. М. —Розкинувши вузькі туманні крила, палаюче сонце хилилося до обрію. Лось і Гусєв квапливо йшли тьмяною, тепер ще більш пустельною і дикою рівниною до берега каналу. Сонце швидко ховалося за близький край поля і кануло. Сліпуче ясно-червоне сяйво розлилося на місці заходу. Різкі…
by Толстой, О. М. —Від берега каналу до найближчої купки дерев Лось і Гусєв ішли горілим бурим порохом, перестрибували через обвалені неширокі канали, обходили пересохлі ставки. Подекуди в напівзасипаних річищах з піску стирчали іржаві кістяки барок. То там, то там на мертвій смутній рівнині…
by Толстой, О. М. —Темно-синє, як море в грозу, сліпуче, бездонне небо побачили Гусєв і Лось, вилазячи з апарата. Палаюче, кошлате сонце стояло високо над Марсом. Струмені кришталевого синього світла були прохолодні, прозорі — від виразної лінії обрію до зеніту… — Веселе у них сонце, —…
by Толстой, О. М. —Сріблястий, подекуди ніби оповитий хмарками диск Марса помітно більшав. Сліпучо виблискувала пляма льодів південного полюса. Нижче від неї розстилалася вигнута туманність. На сході вона доходила до екватора, неподалік од середнього меридіану здіймалася, розложисто оточуючи…
by Толстой, О. М. —Загвинтивши вхідний люк, Лось сів навпроти Гусєва і почав дивитися йому в очі — в колючі, як у спійманого птаха, зіниці. — Летимо, Олексію Івановичу? — Пускайте. Тоді Лось взявся за важілець реостата і трошки повернув його. Пролунав глухий удар — той перший тріск, від…
by Толстой, О. М. —На пустирі перед майстернею Лося почали збиратися люди, йшли з набережної, бігли від Петровського острова, юрмилися купками, поглядали на невисоке сонце, що пустило крізь хмари широкі промені. Починалися розмови: — Чого це люди зібралися — когось убили? — На Марс зараз…
by Толстой, О. М. —Цієї ночі Маша довго ждала чоловіка — кілька разів підігрівала чайник на примусі. За високими дубовими дверима було тихо і страшнувато. Гусєв і Маша жили в одній кімнаті, в колись розкішному, величезному, тепер занедбаному будинку. Під час революції мешканці покинули його. За…
by Толстой, О. М. —Все було готове до відльоту з Землі. Але два наступних дні довелося, майже не спавши, морочитися, вкладаючи в апарат — у порожнистих подушках — безліч усяких дрібниць. Перевіряли прилади й інструменти. Зняли риштування, яке оточувало апарат, розібрали частину покрівлі. Лось…