Граф Олексій Миколайович Толстой (29 грудня 1882 (10 січня 1883) - 23 лютого 1945) - російський і радянський письменник, громадський діяч з роду Толстих. Академік АН СРСР (1939) та АПН РРФСР (1944). Автор соціально-психологічних, історичних та науково-фантастичних романів, повістей та оповідань, публіцистичних творів.
by Толстой, О. М. —— Ось що ми прочитали в кольорових книгах, — сказала Аеліта. У ті далекі часи на Землі центром світу було місто Ста Золотих Воріт, що тепер лежить на дні океану. З міста поширювалося знання і спокуси розкоші. Місто вабило до себе племена, які населяли Землю, і розпалювало…
by Толстой, О. М. —Аеліта прокинулася рано і лежала, обпершись на лікті, її широка, відкрита з усіх боків постіль стояла, за звичаєм, посеред спальні на підвищенні. Шатро стелі переходило у високий мармуровий колодязь, — відти падало розсіяне ранкове світло. Стіни спальні, оздоблені блідою…
by Толстой, О. М. —Присмерком Гусєв знічев’я пішов блукати по кімнатах. Будинок був великий, міцний — для зимового житла. Багато в ньому було переходів, сходів, порожніх залів, галерей з нежилою тишею. Гусєв блукав, приглядався, позіхав. “Заможно живуть, чорти, але нудно”. У далекій частині…
by Толстой, О. М. —— Туму, тобто Марс, двадцять тисячоліть тому населяли Аоли — оранжева раса. Дикі племена Аолів — мисливці і пожирачі величезних павуків — жили в екваторіальних лісах і болотах. Лише кілька слів у нашій мові зосталося від цих племен. Друга частина Аолів населяла південні…
by Толстой, О. М. —Минуло сім днів. Коли потім Лось згадував цей час, він видавався йому синім присмерком, дивним спокоєм, де наяву пропливали вервечки незвичайних сновидінь. Лось і Гусєв прокидалися рано-вранці. Після ванни та легкого сніданку йшли в бібліотеку. Уважні, ласкаві очі Аеліти…
by Толстой, О. М. —Вранці за сніданком Гусєв сказав: — Мстиславе Сергійовичу, це не діло виходить. Летіти дідько його знає як далеко, і на тобі — сиди у глушині. У ваннах прохолоджуватися — заради цього й летіти не варто було. У місто ж нас не пустили, — бородань той, пам’ятаєте, як…
by Толстой, О. М. —Гостей одвели у світлі маленькі, майже порожні кімнати, що виходили вузькими вікнами в парк. Стіни їдальні і спалень було обтягнуто білими циновками. В кутках стояли діжки з квітучими деревцями. Гусєв визнав приміщення цілком підходящим: “Наче багажна корзина, дуже…
by Толстой, О. М. —Соацера потонула далеко за пагорбами. Корабель летів над рівниною. Де-не-де видніли одноманітні лінії будівель, стовпи і дроти підвісних доріг, отвори шахт, навантажені шаланди, що пливли по вузьких каналах. Та ось із лісових зарослів дедалі частіше стали здійматися скелясті…
by Толстой, О. М. —Голубуваті обриси Соацери, виступи плескатих дахів, ґратчасті стіни, порослі зеленню, овальні дзеркала ставків, прозорі вежі, здіймаючись із-за пагорбів, займали все більше простору, губилися за імлистим небокраєм. Безліч чорних цяток летіло над містом назустріч…
by Толстой, О. М. —Корабель летів невисоко над Марсом у північно-західному напрямку. Лось і лисий марсіанин лишилися на палубі. Гусєв пішов усередину корабля до солдатів. У світлій рубці солом’яного кольору він сів у плетене крісло і деякий час дивився на гостроносих щуплих солдатиків, що…