Граф Олексій Миколайович Толстой (29 грудня 1882 (10 січня 1883) - 23 лютого 1945) - російський і радянський письменник, громадський діяч з роду Толстих. Академік АН СРСР (1939) та АПН РРФСР (1944). Автор соціально-психологічних, історичних та науково-фантастичних романів, повістей та оповідань, публіцистичних творів.
by Толстой, О. М. —Лось і Гусєв обережно посувались у затхлій і задушній темряві. — Завертаємо, Мстиславе Сергійовичу… — Вузько? — Широко, руки не дістають. — Знову якісь колони. Стій! Де ж ми?.. …Щонайменше три години минуло відтоді, як вони зійшли в лабіринт. Сірників уже не…
by Толстой, О. М. —Лось і Гор саме виходили на сходи будинку, під колонаду, коли пролунав другий вибух. Синюватим віялом злетіло полум’я в північному кінці міста. Тепер було чітко видно, як здіймалися клуби диму і попелу. Слідом за гуркотом пронісся вихор. Багряна заграва затягнула півнеба. Тепер…
by Толстой, О. М. —Війська повстанців захопили всі найважливіші пункти міста, на які вказав Гор. Ніч була прохолодна. Марсіани мерзли на чатах. Гусєв звелів запалити багаття. Це видалося нечуваним — ось уже тисячу років у місті не запалювали вогню, — про танцююче полум’я співали тільки в…
by Толстой, О. М. —О десятій годині ранку Гусєв вилетів з Тускубової садиби в Соацеру, маючи на борту човна авіаційну карту, зброю, харчі і шість ручних гранат — їх він потайки від Лося прихопив ще в Петрограді. Опівдні Гусєв побачив унизу Соацеру. Центральні вулиці були порожні. Коло Будинку…
by Толстой, О. М. —Опівночі Лось вискочив з човна на подвір’ї Тускубової садиби. Вікна будинку були темні, — отже, Гусєв ще не вернувся. Похила стіна освітлена зірками, їхні голубуваті іскри виблискували в чорних шибках. Із-за зубців даху стирчала гострим кутом дивна тінь. Лось вдивлявся, — що б…
by Толстой, О. М. —Аеліта, Іхонька і Лось летіли в чотирикрилому човні до гір Лізіазіри. Безперервно працював приймач електромагнітних хвиль — щогла з кусками дротів. Аеліта схилилася над крихітним екраном, слухала, вдивлялася. Було важко розібратися в розпачливих телефонограмах, закликах,…
by Толстой, О. М. —Лось сів позаду Аеліти. Механік — червоношкірий хлопчик — плавним поштовхом підняв крилатий човен у небо. Холодний вітер кинувся назустріч. Біла як сніг шубка Аеліти була просякнута грозовою свіжістю, гірським холодом. Аеліта обернулася до Лося, щоки її палали: — Я бачила…
by Толстой, О. М. —— Революція, Мстиславе Сергійовичу. Все місто догори ногами. Сміх, та й годі! Гусєв стояв у бібліотеці. У звичайно сонних очах його стрибали веселі іскорки, ніс задерся, настовбурчилися вуса. Руки він глибоко засунув за ремінний пояс. — У човен я вже поклав усе:…
by Толстой, О. М. —Місто охопила тривога. Бурмотіли, миготіли дзеркальні телефони. На вулицях, на площах, у парках перешіптувалися купки марсіан. Ждали подій, поглядали на небо. Казали, що десь горять склади сушеного кактуса. Опівдні в місті відкрили водопровідні крани і води в них не стало, проте…
by Толстой, О. М. —У Гусєва цвяхом засів план проникнути до міста. Тут було як у пастці: ні захиститися в разі чого, ні втекти. Небезпека їм загрожувала серйозна, — в цьому Гусєв не мав сумніву. Розмови з Лосем були марні. Лось тільки кривився, весь світ йому заступили гарні очі Тускубової…