Граф Олексій Миколайович Толстой (29 грудня 1882 (10 січня 1883) - 23 лютого 1945) - російський і радянський письменник, громадський діяч з роду Толстих. Академік АН СРСР (1939) та АПН РРФСР (1944). Автор соціально-психологічних, історичних та науково-фантастичних романів, повістей та оповідань, публіцистичних творів.
by Толстой, О. М. —Дача в чахлому березовому гайочку видавалася нежилою — ґанок згнив, вікна позабивані дошками поверх віконниць. У мезоніні вибиті шибки, роги в будинку під рештками ринв заросли мохом, до підвіконня вигналася лобода. — Ваша правда — там живуть, — сказав Шельга, оглянувши…
by Толстой, О. М. —Коли з рожевої зірниці над заростями островів зійшло сонце, Тарашкін хруснув м’язами і подався на подвір’я клубу збирати тріски. Час був шоста година на початку. Грюкнула хвіртка, і вологою доріжкою, ведучи велосипеда, ввійшов Василь Віталійович Шельга. Шельга був добре…
by Толстой, О. М. —У Ленінграді на світанку поблизу бонів Гребної школи, на річці Крестовці, спинився двовесловий човен. З нього вийшло двоє, і коло самісінької води відбулася в них коротка розмова: говорив тільки один — різко і владно, другий дивився на повноводу, тиху, темну річку. За…
by Толстой, О. М. —До під’їзду готелю тихо підкотив роллс-ройс — довга машина з кузовом Із червоного дерева. Швейцар, брязкаючи ретяззю, заспішив до дверей, що обертаються. Перший увійшов жовтаво-блідий чоловік, невеликий на зріст, з чорною, коротко підстриженою бородою, з роздутими ніздрями…
by Толстой, О. М. —У цьому сезоні діловий світ Парижа збирався на сніданок до готелю “Мажестік”. Там можна було зустріти зразки всіх націй, окрім французької. Там поміж стравами точилися ділові розмови й укладались угоди під звуки оркестру, бахкання корків та жіноче щебетання. У розкішному…
by Толстой, О. М. —Хмари снігу летіли по Ждановській набережній, повзли поземкою по тротуарах, лапатий сніг несамовито кружляв навколо розгойданих ліхтарів. Засипало під’їзди й вікна, за річкою хуртовина бушувала, в парку аж гуло. Набережною ішов Лось, піднявши комір і зігнувшись назустріч…
by Толстой, О. М. —Алмазні поля були слідами проходження блукаючої в просторах комети. Довгий час апарат, втягнений у її тяжіння, пробирався серед небесного каміння. Швидкість його без упину збільшувалася, діяли абсолютні закони математики — потроху напрямок польоту яйця і метеоритів змінився:…
by Толстой, О. М. —— Ну що, Мстиславе Сергійовичу, — живі? Обпекло рот. Рідкий вогонь пішов по тілу, по жилах, по кістках. Лось розплющив очі. Курна зірочка горіла над ним зовсім близько. Небо було дивне — жовте, стьобане, мов скриня. Щось стукало, стукало рівномірно, тремтіла курна…
by Толстой, О. М. —Військовий корабель кружляв деякий час над скелями Священного Порога, потім одплив у напрямку Азори й десь там сів. Тільки тоді Іха й Гусєв змогли спуститися вниз. На витоптаному майданчику вони побачили Лося, — він лежав недалеко від входу до печери, уткнувшись обличчям в…
by Толстой, О. М. —— Сину Неба, Сину Неба! — покликав тоненький голос. Гусєв і Лось підходили до садиби від гаю. З блакитних заростей висунулося гостроносе личко. Це був механік Аеліти, хлопчик у сірій шубці. Він сплеснув руками й почав пританцьовувати, обличчя в нього морщилось, як у тапіра.…